Конґо - африканська державаСтраница 3
Информация » Конґо - африканська держава
Уся територія ДРК розташована в басейні річки Конґо. Ця річка, яка за довжиною поступається лише Нілу, посідає перше місце в Африці за площею басейну й водоносністю. У середньому за рік Конґо виносить в океан 1450 км3 води, це приблизно у 25 разів більше за величину річного стоку Нілу! її особливість — дугоподібна форма русла: від джерела до гирла по прямій близько 1700 км, однак, перш ніж досягти океану, річка здійснює шлях завдовжки м 4000 км.
У середній течії річка протікає по рівнині й у багатьох місцях розділяється на рукава та протоки, утворюючи численні острови. Ширина Конго тут коливається від 4 до 6 км, а в деяких озероподібних розширеннях досягає 15 км. Береги річки та частина її водозбірного басейну нкриті густими екваторіальними лісами.
Загалом ліси займають більше ніж половину території ДРК. Рослини створюють таку непрохідну стіну з дерев і чагарників, перепитих ліанами, що крізь неї не можуть пробитися навіть сонячні промені. Тут багато пальм, бамбуків, цінних порід дерев, наприклад тик, чорне, червоне, ебенове дерево. Нерідкими є і дерева заввишки в десятки метрів. У лісах і рідколіссях зустрічаються леви, леопарди, шимпанзе, слони, водиться безліч птахів і змій. Серед комах поширені небезпечні для людей і худоби муха цеце й малярійні комарі.
У країні багато боліт, також зустрічаються й озера, найбільші їдких простяглися ланцюжком уздовж східного кордону, у зоні розламів земної кори. Серед них одне з найбільших озер континенту — Танґаньїка, розташоване на висоті 773 м, у тектонічній западині. Максимальна глибина озера — 1470 м, це другий показник серед і Взер після Байкалу. У ньому водиться багато риби, воно судноплавне. Танґаньїка розташована не тільки в ДРК, але й у Танзанії, Замбії та Бурунді.
Конґо має найпотужніший природно-ресурсний потенціал серед країн Тропічної Африки. Надра ДРК — справжнє джерело, тут розвідані поклади золота, кобальту, срібла, олова, вольфраму, цинку, кадмію, алмазів. На південному сході країни розташований знаменитий Африканський мідний пояс.
Історичний розвиток. Задовго до проникнення сюди європейців па території сучасного Конґо склалися перші державні утворення. Це були королівства Конґо, Куба, Лубу й Лунда. Наприкінці XV ст. самостійний розвиток народів країни був порушений європейцями. Тут залишилися португальці, що почали активно займатися работоргівлею, однак їхні спроби проникнути всередину країни не мали успіху. Цьому заважали непрохідні ліси, пороги та водоспади річки Конґо, опір місцевого населення й хвороби, зокрема малярія.
Наприкінці XIX ст. на цю територію звернули увагу бельгійці. У 1885 р. король Бельгії Леопольд П" домігся передачі в його володіння «Незалежної держави Конґо» під приводом залучення африканців до досягнень цивілізації та підйому рівня їхнього економічного розвитку. У результаті почалося освоєння території, що у 80 разів перевищувала площу Бельгії. Спочатку бельгійців цікавили тільки каучук і слонова кістка, але з 1908 р., коли Конґо стало бельгійською колонією, експлуатація надр країни та її жителів посилилася.
196ІЗ р. увійшов в історію як «Рік Африки». На карті світу з'явилося 17 нових африканських держав. ЗО червня 1960 р. здобуло незалежність також Бельгійське Конґо, й африканці назвали свою країну Республікою Конґо. Перший національний уряд очолював Патріс Лумумба (1925—1961). Він був засновником і керівником партії «Національний рух Конґо», що вимагала беззастережного надання незалежності країні. Однак у вересні 1960 р., у результаті змови, Патріс Лумумба був відсторонений від влади, а в 1961 р. вбитий.
У серпні 1964 р. країна дістала назву Демократичної Республіки І Конґо. У 1971 р. президент Мобуту перейменував її на Республіку Заїр. У 1997 р. в результаті багатомісячної війни президент Мобуту був повалений. До влади прийшов Лоран-Дезіре Кабіла, що вів партизанську війну проти правлячого режиму. Країна знову стала називатися Демократичною Республікою Конґо.
Однак усі ці дії не принесли довгоочікуваного миру. Конґо знову опинилося залученим у міжусобну боротьбу, до того ж уЛо-рана-Дезіре Кабіли загострилися відносини з колишніми союзниками — урядами Руанди та Уґанди. На боці Кабіли опинилися президенти Анґоли та Зімбабве — Душ Сантуш і Роберт Муґабе. У результаті до громадянської війни були залучені війська багатьох африканських держав. Країна зазнала колосальних утрат — були вбиті, померли від голоду й хвороб до 3,5 млн осіб. У 2001р. був убитий і сам Лоран-Дезіре Кабіла, після чого президентом Демократичної Республіки Конґо став його 31-річний син Жозеф Кабіла. Однак лідери опозиції продовжують вести боротьбу проти центрального уряду.
Еще по теме:
Общество и культура
Религия. Религия всегда играла доминирующую роль в саудовском обществе и все еще определяет образ жизни большинства населения. Большинство жителей Саудовской Аравии, включая правящий дом Саудидов, принадлежит к последователям ваххабизма - одного из течений в исламе, получившего свое название по име ...
Рекреационные ресурсы
А.А. Минц дал следующее определение естественных ресурсов. Естественные ресурсы— "это тела и силы природы, которые на данном уровне развития производительных сил и изученности могут быть использованы для удовлетворения потребностей человеческого общества в форме непосредственного участия в мат ...
Технология проблемного обучения
географический экологический население Технология проблемного обучения не нова: она получила распространение в 20-30-х годах в советской и зарубежной школе. Проблемное обучение основывается на теоретических положениях американского философа, психолога и педагога Дж. Дьюи (1859-1952), основавшего в ...